Філософія й афінське (не)правосуддя

Abstrakt

Статтю присвячено дослідженню особливостей давньоафінської демократії та її правової системи у відношенні до філософської діяльності. Велика увага приділяється релігійному підґрунтю афінського полісу і засобам його захисту проти т. зв. «безбожництва». Метою статті є аналіз співвідношення правової системи давніх Афін та філософії. На прикладі асебій (переслідувань за релігійні погляди) ми переосмислюємо особливості афінської демократії та вказуємо на недотримання прав людини у царині свободи совісті.
Проведено ретроспективний аналіз головних судових процесів та досудового переслідування в Афінах щодо звинувачування в «безбожництві» або «нечестивості» (зокрема переслідування Анаксагора, Протагора, Сократа, Арістотеля, Теофраста). Особлива увага приділе¬на суду 399 р. до н. е. над Сократом, що став символом обмеженості афінського демократич¬ного правосуддя, яке можна розглядати як неправосуддя. Вказано на політичні аспекти переслідування філософа. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що в демократичних Афінах не існувало принципу невтручання держави в особистісні філософсько-світоглядні переконання, релігію як самостійну сферу людських відносин, як справу свободи совісті людини. Подібні судові процеси не сприяли розвитку філософії в Афінах, хоча вона продовжувала розвиватися та проповідуватися у приватних місцях і за межами полісів. Справжній розквіт афінської класичної філософії розпочинається лише після скасування обмежень на створення нових шкіл, тобто після 307 р. до н. е. Проведений філософсько-правовий аналіз переслідувань філософії в Афінах має непересічне значення для сучасного демократичного правосуддя, яке повинно забезпечити надійну систему гарантій та механізмів захисту прав і свобод людини, зокрема і права свободи совісті.