Евтаназія як соціально-правове явище

Abstrakt

Статтю присвячено дослідженню актуальних питань евтаназії як соціально-правового явища. Сучасні тенденції розвитку людської цивілізації та забезпечення прав і свобод людини не лише актуалізували питання сутності евтаназії, а й зумовили потребу в їх додатковому теоретичному осмисленні та більш високому рівні визначеності в контексті перспектив її легалізації. Метою статті є узагальнення основних підходів до евтаназії, позицій «за» і «проти» її легалізації та визначення на цій основі її соціально-правової сутності. Проведено аналіз основних підходів до визначення поняття евтаназії та її основних видів. Досліджено досвід зарубіжних країн у частині легалізації / заборони евтаназії (зокрема Литви, Нідерландів), а також проаналізовано законодавство України, що регулює зазначені відносини. Окрему увагу приділено визначенню ролі паліативної допомоги та її зв’язку з евтаназією. На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що евтаназія – це прискорення смерті за медичними показами, що виражається в умисній дії лікаря з метою припинення страждань невиліковно хворого пацієнта, яка здійснюється із суворим дотриманням вимог законодавства. Виділено основні сутнісні характеристики евтаназії, що відрізняють її від споріднених понять (зокрема асистованого самогубства) та кримінально-караних діянь (насамперед умисного вбивства), а саме: законність, наявність медичних показів, умисний характер дії, альтруїстична мета – позбавлення особи страждань, здійснення виключно лікарем, чітке дотримання процедури. Окреслено конкретні завдання, які потребують першочергового врегулювання під час вирішення питання щодо легалізації евтаназії. Зазначено, що правові механізми повинні не лише запобігти будь-яким зловживанням у цій сфері, а й сформувати сприйняття суспільством евтаназії виключно як останнього засобу для невиліковних пацієнтів.