Інституційна спрямованість як один із критеріїв форм взаємодії омбудсмана з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю

Анотація

У статті розглянута інституційна спрямованість як один із критеріїв форм взаємодії омбудсмана з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю в Україні. Зазначено, що дослідження форм та механізмів співпраці омбудсмана з органами державної влади та громадськістю потребує проведення науково-теоретичного розмежування безпосередніх форм діяльності омбудсмана та форм його взаємодії з іншими суб’єктами, де останню треба розглядати як специфічну систему правової комунікації, спрямовану на консолідацію зусиль у превентивній сфері. Проаналізовано поняття правової комунікації, під якою розуміється: діалог з органами публічної влади; прямий контакт з громадянами; спільні моніторинги та партнерство; процесуальна та міжнародна координація. Охарактеризована взаємодія омбудсмана з громадськістю та громадянським суспільством, що є фундаментом демократичного контролю, яка реалізується завдяки: створенню консультативних рад при омбудсмані, до яких входять правозахисники, експерти та представники громадських організацій; залученню представників громадськості до спільних моніторингових візитів, що дає змогу зробити перевірки більш незалежними та прозорими; представленню щорічних та спеціальних доповідей, які обговорюються з експертним середовищем та медіа. Наголошено, що співпраця з міжнародними інституціями та омбудсманами інших країн створює додаткові гарантії захисту прав українських громадян за кордоном та сприяє імплементації міжнародних стандартів у національне законодавство. Запропоновано авторське визначення інституційної спрямованості як форми взаємодії омбудсмана з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю ми розуміємо здатність омбудсмана виконувати свої функції через цільове забезпечення належного рівня нормативно-правового регулювання, системно-структурної та функціональної організації його діяльності орієнтовану на взаємодію омбудсмана з державними та недержавними інституціями. У статті також зроблено висновок про те, що інституційна спрямованість як форма взаємодії омбудсмана з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю, включає в себе вертикальну (державно-владну) та горизонтальну (суспільну) взаємодію, а також транскордонну (міжнародну) координацію.