Моделі взаємодії юридичних клінік із суб’єктами публічної влади та адвокатури: теоретичний аналіз і практичний досвід

Abstrakt

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження моделей взаємодії юридичних клінік із суб’єктами публічної влади та адвокатурою в умовах трансформації системи надання правничої допомоги в Україні. Актуальність теми зумовлена зростанням потреби у правничій допомозі внаслідок повномасштабного збройного вторгнення, що спричинило суттєве навантаження на систему безоплатної правничої допомоги та активізувало роль юридичних клінік як суб’єктів правозахисної діяльності.
На основі інституціонального підходу обґрунтовано авторське визначення взаємодії юридичних клінік із зовнішніми суб’єктами як врегульованої організаційно-правової форми сталих відносин, спрямованих на забезпечення доступу до правничої допомоги, підвищення правової культури населення та формування практичних компетентностей здобувачів юридичної освіти. Запропоновано класифікацію моделей взаємодії юридичних клінік, зокрема виокремлено партнерську (мережеву), інтеграційну та професійно-орієнтовану (менторську) моделі, розкрито їх основні ознаки та функціональні характеристики.
Особливу увагу приділено аналізу практичного досвіду реалізації партнерської моделі на прикладі діяльності навчальної лабораторії «Юридична клініка» Державного податкового університету, що дало змогу продемонструвати ефективність мережевої взаємодії з органами публічної влади та громадськими організаціями. Досліджено специфіку взаємодії з адвокатурою, яка реалізується через поєднання освітньої та практичної складових, а також обґрунтовано доцільність використання концепції «клінічної спадкоємності» як механізму забезпечення наступності професійної підготовки правників.
Зроблено висновок про зростання ролі юридичних клінік як важливого елементу системи забезпечення доступу до правничої допомоги та необхідність подальшого нормативного і організаційного розвитку їх взаємодії з державними інституціями та адвокатурою.