Оцінка частки при примусовому вирішенні корпоративних конфліктів
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-5835.2026.1.1.19Słowa kluczowe:
корпоративний конфлікт, примусовий викуп частки, справедлива та ринкова вартість, міноритарій, господарський суд, Верховний Суд, корпоративний спір, фідуціарні обов’язки, принцип добросовісності, захист права власності, корпоративний договір, економіка, бізнесAbstrakt
Статтю присвячено комплексному дослідженню правових та економічних аспектів визначення вартості частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю в межах процедури примусового вирішення корпоративних конфліктів (judicial buyout). Обґрунтовано необхідність чіткого розмежування категорій «ринкова вартість» та «справедлива вартість» при примусовому відчуженні частки як автономного механізму захисту порушених прав учасника. У межах процедури judicial buyout об’єктом оцінки виступає саме частка, вартість якої має відображати реальний економічний еквівалент обсягу корпоративних прав учасника без несправедливого її зменшення через технічні дисконти.
Проаналізовано релевантну практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування концепції Fair Value та стандарту «еквівалентного відшкодування» у спорах щодо примусового викупу активів. Окрему увагу приділено фідуціарній природі відносин між учасниками, що дає змогу розглядати приватні товариства як «квазі-партнерства», де особиста довіра превалює над капіталом. Досліджено досвід судів правових систем загального права (США, Велика Британія) стосовно заборони застосування дисконту за міноритарність (DLOC) та дисконту за неліквідність (DLOM) у таких суб’єктах господарювання. Проаналізовано, що застосування ринкових дисконтів в умовах судового примусу є формою безпідставного збагачення та легалізацією недобросовісної поведінки агресивного (недружнього) партнера, який спровокував суперечку для здешевлення активів опонента.
Сформульовано пропозиції щодо надання суду широкої дискреції визначати дату оцінки ретроспективно (на момент виникнення патової ситуації), що є критично важливим для захисту від штучного знецінення активів та ініціювання стратегічного банкрутства. Обґрунтовано, що оцінка бізнесу як діючого підприємства (going concern) на доконфліктну дату забезпечує дотримання принципу «справедливої рівноваги» та сприяє макроекономічній стабільності через збереження цілісності суб’єктів господарювання та захист інвестиційної привабливості корпоративного сектору України.
Bibliografia
Дорошенко Л. М. Корпоративні конфлікти та їх вплив на економічні інтереси держави та бізнесу. Journal of Eastern European Law. 2025. № 131. С. 14–26.
Кібенко О. Р., Пелипенко О. О. Частка у статутному капіталі товариства як об’єкт права власності: окремі аспекти. Право України. 2021. № 5. С. 67–84.
Смітюх А. В. Корпоративні права та корпоративні паї (частки): теоретико-правові аспекти: монографія. Одеса: Фенікс, 2018. 662 с.
Майданик Р. А. Фідуціарні правовідносини та фідуціарне управління майном в умовах рекодифікації цивільного права. Приватне право і підприємництво. 2025. Вип. 25. С. 25–41.
Шемета Т. М. Перехід частки учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю: дис. … д-ра філософії: 081 / Донецький національний університет імені Василя Стуса. Вінниця, 2020. 245 с.
Дорошенко Л. М. Корпоративний договір як правовий засіб запобігання корпоративним конфліктам. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 10. С. 256–259.
Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю: Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 13. Ст. 69.
International Valuation Standards (IVS). Effective 31 January 2025. London: International Valuation Standards Council (IVSC), 2024. 161 p.
Rev. Rul. 59-60, 1959-1 C.B. 237. Internal Revenue Service, Department of the Treasury, United States of America. URL: https://www.taxnotes.com/research/federal/irs-guidance/revenue-rulings/rev-rul-59-60/d30t
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 905/671/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104987465
Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40–44, ст. 356.
Companies Act 2006. 2006 Chapter 46. The National Archives. URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2006/46/part/30
O’Neill v Phillips [1999] 1 WLR 1092. House of Lords. URL: https://publications.parliament.uk/pa/ld199899/ldjudgmt/jd990520/neill01.htm
Delaware General Corporation Law. 8 Del. C. § 262. Appraisal rights. URL: https://delcode.delaware.gov/title8/c001/sc09/index.shtml#262
Cavalier Oil Corp. v. Harnett, 564 A.2d 1137 (Del. 1989). URL: https://law.justia.com/cases/delaware/supreme-court/1989/564-a-2d-1137-5.html
Weinberger v. UOP, Inc., 457 A.2d 701 (Del. 1983). URL: https://law.justia.com/cases/delaware/supreme-court/1983/457-a-2d-701-4.html
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19). Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/93336732