Погляди Цицерона на праворозуміння як основа філософії римської правничої науки

Abstrakt

Стаття присвячена аналізу державно-правових поглядів Марка Тулія Цицерона на зміст права та особливостей правової реальності загалом. Автор зазначає, що Цицерон першочергово розглядає поняття закону та права через категорію належності та обов’язку. Ключовою категорією для Цицерона щодо формування порядку є природа, заснована на вищому розумі. Зазначено, що Цицерон розрізняє грецьке та римське розуміння змісту закону. Філософ ствер¬джує, що грецьке поняття «номос» означає насамперед розподіл між людьми того, що кому має належати, а римський «лекс» походить від категорії вибору (варіантів поведінки). Відтак Цицерон робить висновок, що розподіл та відплата є основою поняття «справедливість», яке і покладено як фундамент права у греків, а у римлян основою закону і права є вибір варіантів поведінки та наслідків за неї.
Аргументовано позицію, що природне право для Цицерона є джерелом впорядкувальних змістів, а не вищим благом, якого варто прагнути. Природа – це не ідеал, а реальність, джерело регулювання суспільних відносин. Праворозуміння Цицерона побудоване на поняттях природи, розуму, справедливості. Якщо природа людини є джерелом регулятивних змістів, то ціл¬ком очевидно, кому має служити закон та держава.
Цицерон порушує важливе питання праворозуміння – розмежування загального та приватного у праві, наголошує на складності й важливості питання розмежування суспільної та приватної власності.
Для Цицерона правосвідомість і правова поведінка багато в чому є такими правовими процесами, які можуть інтуїтивно відчувати правомірність чи протиправність діяння. Базовий правовий принцип справедливості для Цицерона самостійно розкривається у правосвідомості щодо процесів як розподілу благ, його ступеня, відповідальності за поведінку, її ступеня та необхідності. Для Цицерона свобода розуміється як незалежність, обмеження втручання. Цього можна досягти через рівне підпорядкування закону. Відтак свобода не може спричинити хаос у суспільстві, а навпаки, має бути благом.