Суддівський розсуд як основа «живого права» у вченні Є. Ерліха

Abstrakt

У статті проаналізовано правове вчення Є. Ерліха щодо концепту живого права та вплив суддівської практики на правову реальність, на формування правових змістів. Встановлено, що суспільні відносини цілком можуть випереджати наявні норми, що особливо підтверджує сучасний рух життя, а відтак постає питання необхідності гнучких форм права. Автором аналізуються положення щодо «мовчазного волевиявлення судді», яке не є нормою і не має такої юридичної сили, однак таке волевиявлення у рішенні може опиратись частково на традиції, звичаї, принципи, а не на припис норми, який може не відповідати фактичним реаліям життя. Автори доходять висновку, що бачення Є. Ерліха щодо цінності суддівського розсуду зберігає свою актуальність і зараз, коли Україна переживає важкі надзвичайні обставини, пов’язані зі збройним конфліктом, режимом воєнного стану, до якого «мирне право» не завжди готове, а відтак суддівська практика виходить на важливу роль у тлумаченні та реалізації норм, що, зокрема, обмежують права та свободи людини, збереженні необхідних критеріїв для цього обмеження.