Щодо розмежування правового статусу суб’єкта прав інтелектуальної власності і підприємця

Abstrakt

У статті досліджено проблемні питання співвідношення і розмежування правового статусу фізичної особи-підприємця і фізичної особи – суб’єкта прав інтелектуальної власності та розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання цих питань. Зазначено, що особливість участі фізичної особи у господарських відносинах пов’язана також з тим, що після державної реєстрації як підприємця така особа поєднує два правові статуси: як фізична особа – носій особистих немайнових і майнових прав; як фізична особа-підприємець – учасник господарських відносин. Причому на практиці часто незрозумілим є правовий статус фізичної особи, в якому вона виступає в певних правовідносинах.
На підставі аналізу наукових підходів, судової практики сформульовано висновки щодо співвідношення і розмежування правового статусу фізичної особи-підприємця і фізичної особи – суб’єкта прав інтелектуальної власності та вдосконалення правового регулювання цих питань. По-перше, пропонується закріпити у господарському процесуальному законодавстві правило: якщо спір у відносинах інтелектуальної власності виникає за участі патентовласника – фізичної особи-підприємця, який реалізує свої майнові права на об’єкт інтелектуальної власності у сфері господарських відносин, спір щодо захисту таких прав має розглядатися в порядку господарського судочинства, незалежно від того, хто зазначений як позивач / відповідач – фізична особа чи підприємець. По-друге, запропоновано законодавчо врегулювати майнові відносини подружжя щодо приналежності майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, оскільки норми про право спільної власності на речі не можуть бути застосовані до цих відносин за аналогією. Законодавчий підхід до врегулювання цих відносин має враховувати: нематеріальну природу об’єктів інтелектуальної власності; специфічний характер дій з їх використання (об’єкти промислової власності призначені для використання в господарській діяльності); необхідність володіння суб’єктом, що вирішує юридичну долю об’єкта інтелектуальної власності, спеціальних знань, досвіду тощо. Врахування інтересів іншого з подружжя має здійснюватися шляхом законодавчого закріплення його права на отримання частини доходів, набутих від їх використання об’єктів інтелектуальної власності, частини коштів, отриманих від їх відчуження або передання в тимчасове використання. Водночас якщо майнові права придбані за кошти, що отримані від підприємницької діяльності і використовуються в такій діяльності, їх треба вважати особистою власністю підприємця.