Правовий режим майна страховиків у сфері транспорту

Abstrakt

У статті було поставлено і вирішено завдання: визначити і схарактеризувати особливості правового режиму майна страховиків у сфері транспорту, запропонувати напрями підвищення капіталізації страховиків і посилення їх майнової складової господарювання.
Визначено і схарактеризовано особливості правового режиму майна страховиків у сфері транспорту, серед яких: регулювання відносин зі страхування у сфері транспорту переважно нормами ГК України і Закону України «Про страхування»; здійснення господарювання на основі титулів права власності та права господарського відання, а також на основі похідних договірних режимів використання майна; наявність правоспроможності у страховика; ефективне користування майном із оперативним відчуженням майна, яке не використовується у діяльності страховика; здійснення функцій із ефективного управління майном керівником страховика або через його підлеглих; чітке визначення напрямів використання прибутку (доходів) страховика; перманентні вступ та участь у майнових відносинах із державою та іншими учасниками відносин у сфері економіки; забезпечення правової охорони майна юридичними підрозділами страховика. У статті підтримано пропозицію В. С. Щербини про повернення до ГК України статті 138 «Право оперативного використання майна» і доповнення Кодексу новою статтею 138-1, адже на такому правовому режимі господарюють десятки і сотні відділень та представництв ледь не у кожного страховика в Україні.
У частині пошуку і пропозиції напрямів підвищення капіталізації страховиків і посилення їх майнової складової господарювання запропоновано розширення законодавчого стимулювання утворення страховиків у сфері транспорту на основі майна з різних джерел за походженням, приналежністю і формою власності. Вказано переваги участі як засновників чи акціонерів страховиків державних органів та суб’єктів господарювання. Вони або повинні мати у власності контрольний пакет акцій таких страховиків, або «золоту акцію». Певна частина ринку страхування у сфері транспорту повинна припадати на наявну сьогодні державну страхову компанію – на її представництва і відділення. Діяльність суб’єктів господарювання на ринку страхування у сфері транспорту повинна спиратися на державно-приватне партнерство як у внутрішньогосподарських відносинах у середині самих страховиків, утворених на основі майна з різних джерел, так і у відносинах між державними страховиками та недержавними перевізниками.