Безпекові запевнення та гарантії безпеки України в умовах збройної агресії

Abstrakt

Надійною запорукою безпечного майбутнього України, забезпечення нею свого права на безпеку є наявність власних потужних військових сил, приєднання до НАТО та чіткі безпекові договори з сильними державами.
У статті проведений критичний аналіз змісту Будапештського меморандуму, укладених на виконання Спільної декларації про підтримку України країн «Групи семи» (G7) 2023 року угод про співробітництво у сфері безпеки та інших безпекових документів, укладених за участю України чи щодо України, щодо наявності реальних гарантій безпеки та механізмів захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.
У статті автором робиться висновок, що Будапештський меморандум необхідно вважати обов’язковою для виконання міжнародною угодою, що містить певні безпекові запевнення для України, але не містить належного механізму реального захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.
За результатами аналізу новітніх угод та інших безпекових документів, укладених за участю України чи щодо України, встановлено, що їх наскрізною темою є чітко визначений курс України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, реалізація якого бачиться через виконання логічно поєднаних стратегічних і тактичних завдань.
Доведено, що, по-перше, угоди про співробітництво у сфері безпеки, укладені Україною з 9 країнами (зі Сполученим королівством, Німеччиною, Францією, Данією, Канадою, Італією, Нідерландами, Фінляндською Республікою, Латвійською Республікою) на виконання Вільнюських домовленостей 2023 року, як довгострокові договори з чітко визначеними напрямами співпраці у військовій та невійськовій, політичній, фінансовій, гуманітарній та інших сферах, у напрямі реформ, з розподілом зобов’язань та відповідальності між партнерами, спрямовані на посилення підтримки й захисту України на шляху до членства в НАТО та ЄС; по-друге, одним із найбільш важливих пунктів усіх угод є підтримка України в процесі набуття нею повноправного членства в НАТО та чітка обіцянка підтримувати Україну стільки, скільки буде необхідно для відновлення її територіальної цілісності та захисту від агресора.
Обґрунтовано, що ці угоди не можна розглядати в якості суто «безпекових» угод чи «гарантій безпеки» в розумінні Північноатлантичного (Вашингтонського) договору 1949 року, не є вони і замінником членства в НАТО.