Інформаційні технології: джерела правового регулювання

Abstrakt

У статті досліджується розвиток джерел правового регулювання інформаційних технологій в Україні. Проаналізовано розвиток правового регулювання інформаційних технологій, окреслено напрями впровадження інформаційних технологій в управлінську діяльність держави, підтверджується зв’язок розвинутого інформаційного суспільства, цифрових технологій з інформаційною безпекою, національною та державною безпекою. Розглянуто формування і реалізацію державної політики правового регулювання у сфері розвитку інформаційних технологій, ведення електронного урядування та інтеграції України до світового інформаційного простору. Проаналізовано розвиток національного законодавства, впровадження інформаційних технологій з розподілом на етапи, додатково обґрунтовано головні пріоритети і стратегічні напрями впровадження, використання сучасних інформаційних технологій для надання інформаційних та інших послуг громадянам і юридичним особам органами державної влади, можливості надання ними інформаційних та інших послуг з використанням електронних інформаційних систем, що має забезпечити прозорість послуг та обмежити бюрократизм, корупцію. Наголошується, що перехід до нової моделі інформаційного суспільства потребує належного правового регулювання на рівні національного законодавства відповідно до євроінтеграційних процесів.
Зроблено висновок, що правове регулювання інформаційних технологій має відбуватися під впливом як міжнародних актів, прогресивного досвіду окремих країн, так і власних українських реалій, спрямованих на поступовий розвиток самих технологій. Тому для України, де національна стратегія розвитку інформаційного суспільства знаходиться на стадії формування, особливо важливим є вивчення досвіду Європейського Союзу. Закріплюється твердження, що в умовах стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій є всі підстави вважати, що вдосконалення правового регулювання впровадження інформаційних технологій є підґрунтям сталого соціально-економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку України з урахуванням світових напрямів розвитку та окремих досягнень у сфері інформатизації суспільства, і орієнтовано на вирішення викликів, пов’язаних з розвитком інформаційного суспільства, а також підвищення результативності державного управління, національної безпеки й оборони, демократизації суспільства.