Принцип правової визначеності у площині правозастосовної дискреції

Autor

  • Я. М. Іванченко Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2786-5835.2024.1.5

Słowa kluczowe:

правозастосовна дискреція, воєнний стан, правозастосовний розсуд, юридична практика, права людини, правосвідомість, принцип правової визначеності, якість законодавства

Abstrakt

Метою наукової статті є аналіз специфіки правозастосовної дискреції у площині принципу правової визначеності.
Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що дискреційні повноваження є невід’ємним атрибутом суб’єкта правозастосування, оскільки допомагають прийняти найбільш оптимальне та справедливе рішення, не спираючись виключно на правову норму, яка за умови динамізму суспільних відносин не може передбачити абсолютно всіх аспектів фактичної ситуації.
Заперечується теза про те, що правозастосовна дискреція може у певний спосіб виправити дефекти нормативного матеріалу (оскільки це можливо лише шляхом правотворчості). Водночас дискреційні повноваження дають змогу врахувати всі специфічні аспекти конкретного правозастосовного випадку, що позитивно впливає на стан юридичної практики.
На підставі проведеного дослідження констатується, що широкі дискреційні повноваження допустимі для правозастосовних суб’єктів у розвинених демократіях, але у державах, де демократія знаходиться на стадії свого розвитку (зокрема і в Україні), широкі дискреційні повноваження можуть стати підставою для зловживань посадових осіб і прийняття ними несправедливих рішень. Так, в Україні низька якість нормативного матеріалу, зокрема і недотримання принципу правової визначеності, поєднується з низьким рівнем правосвідомості суб’єктів правозастосування.
Робиться наголос на тому, що в умовах воєнного стану та соціальної кризи в Україні правова визначеність нормативного матеріалу має бути підвищена, а правозастосовна дискреція суттєво скорочена. Зокрема, для національної правової системи на поточному рівні її розвитку доцільно обмежитися правозастосовною дискрецією в межах закону. Водночас дискреція поза межами закону може створити значні ризики зловживання повноваженнями державних органів та посадових осіб.
Зроблено висновок, що на сучасному етапі національній правовій системі України не притаманне практичне втілення принципу правової визначеності. Він, імовірніше, є декларативним, і це ще більше підриває довіру як до судової системи, так і до інших правозастосовних органів.

Biogram autora

Я. М. Іванченко , Донецький національний університет імені Василя Стуса

здобувач ступеня «Доктор філософії»

Bibliografia

Резанов С. А. Дискреційні повноваження як корупційні ризики в діяльності органів державного управління. Право і Безпека. 2014. № 3. С. 80–84.

Міхайліна Т., Жердєв О. Дискреційні повноваження та правосвідомість суб’єкту правозастосування: аспекти співвідношення. Economic and law paradigm of modern society. 2018. № 1. С. 75–79.

Тимощук В. Адміністративне право в контексті європейського вибору України (з міжнародної конференції). Право України. 2004. № 3. С. 22–26.

Барікова А. Дискреція міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 2. С. 153–158.

Рісний М. Б. Правозастосувальний розсуд (загальнотеоретичні аспекти): автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Львів, 2006. 17 с.

Гаврилюк О., Катеринчук Л. Людиноцентрична дискреція судової влади. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 6. С. 243–249.

Анісімов О. В. Конституційні засади судової дискреції як обов’язкової складової частини функціонального елементу самостійності судової влади в Україні. Науковий вісник публічного та приватного права. 2017. Т. 1. Вип. 5. С. 42–47.

Іванюк В. Дискреційні повноваження судді як одна з детермінант корупції судової гілки влади. Прикарпатський юридичний вісник. 2015. Вип.№ 3(9). С. 158–143.

Мельник Г. П. Судовий розсуд (дискреція) як явище правової системи. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2009. Т. 90. С. 44–47.

Цебенко С. Б. Принцип юридичної визначеності як один з основних аспектів принципу верховенства права. Право і суспільство. 2021. № 5. С. 41–48.

Остапенко Г. З. Принцип правової визначеності: від визнання до застосування. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 5. С. 53–57.

Козюбра М. Верховенство права і Україна. Право України. 2012. № 1–2. С. 61–67.

Іванченко Я. М. Дискреційні повноваження та принцип правової визначеності: аспекти співвідношення. Осінні юридичні читання – 2022. Сучасні проблеми законодавства, практики його застосування та юридичної науки. Випуск XXХІІ: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Осінні юридичні читання – 2022». 24 листопада 2022 р., Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2022. С. 59–64.

##submission.downloads##

Opublikowane

2024-09-17

Numer

Dział

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА