Становлення та розвиток правового принципу свободи у класичних правових ученнях

Abstrakt

У статті проаналізовані ключові правові вчення, починаючи з Античності, що впливали на розуміння свободи у правовому житті суспільства, її впливу на формування суспільного порядку. Досліджена позиція Арістотеля, для якого принцип свободи – це питання не про автономію особистості, а про форму правління. Б. Констан підтверджує, що принцип свободи вибудовує генезис та розгортання від колективного до індивідуального рівнів. У давні часи суспільство було класовим, однак класової боротьби ще не існувало, кожен займав свою нішу залежно від наділеного ступеня свободи, майнового стану.
Автором аналізується позиція, згідно з якою середньовічна європейська правосвідомість здійснює потрібний смисловий перехід від загальнодержавної до індивідуальної свободи через концепцію свободи волі. Тут закладається через призму свободи волі інститут юридичної відповідальності, дієздатності, оскільки правильна чи неправильна поведінка пов’язана з усвідомленим вибором. Теоретики природно-правової доктрини вперше трактують свободу як складник природи людини, що може набувати різних форм – від хаосу, війни всіх проти всіх до природної первісної гармонії вільних людей.
В. Ф. Гегель доводить важливу позицію, що право, зрештою, – це царина загальності, а не індивідуальності, його норми є переходом від індивідуального до загального. Індивідуальні свободи можуть бути узгоджені між собою на загальному рівні правових норм.
Досліджені погляди І. Берліна, який виділяє «позитивну» та «негативну» свободи. Перша полягає у можливості бути самому собі власником, тобто вільно розпоряджатись власною особистістю. Такий підхід близький до природної первісної свободи, однак тут він уже розміщує принцип свободи у сучасне цивілізаційне поле. Відтак є свобода щось робити, мислити, говорити, а є свобода «від чогось», від зовнішнього втручання. Саме таке бачення і лягло у класифікацію прав на позитивні та негативні.
У статті обґрунтовується позиція, що правовий принцип свободи розгортається у соціальній реальності як можливості та незалежність. У правовій регулятивній площині свобода знаходиться у постійному пошуку своїх меж та балансу між можливостями та свавіллям.