Окремі проблеми правового регулювання оскарження рішень митних органів (на прикладі контрафакції)

Abstrakt

Стаття присвячена розгляду стану правового регулювання інституту оскарження в митній сфері. Обґрунтовано, що в сучасній державі обов’язковим елементом правової системи є законодавче регулювання гарантії захисту суб’єктивних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, якою виступає безпосередньо інститут оскарження рішень, дій (бездіяльності) адміністративних органів. Форму захисту суб’єктивних прав та інтересів осіб визначено як певний порядок захисту прав, що здійснюється тим чи іншим юрисдикційним органом залежно від його природи.
Уточнено, що митне законодавство, відображаючи доктринальні підходи до форм захисту та відновлення прав та законних інтересів учасників митних правовідносин, надає останнім диспозитивне право з метою захисту своїх прав звернутися з оскарженням до митних органів вищого рівня або до суду, тобто йдеться про адміністративну та судову форми оскарження. Виділено їх основні відмінності: а) суб’єкти здійснення (суди; митні органи); б) правова регламентація; в) рівень забезпеченості юридичними гарантіями; г) процесуальний порядок здійснення.
Розглянуто загальну процедуру адміністративного оскарження рішень (дій або бездіяльності) митних органів до митного органу вищого рівня (досудовий порядок вирішення спору) з виділенням низки особливостей щодо предмету оскарження та спеціальний порядок оскарження постанов митного органу у справах про порушення митних правил. Певну увагу приділено питанням боротьби з контрафактними товарами на етапі їх переміщення через митний кордон та реалізації заходів сприяння захисту прав інтелектуальної власності від таких товарів. Доведено, що запроваджений сьогодні механізм митного оскарження є складним, правові норми, присвячені його регламентації, розосереджено по багатьох нормативно-правових актах. З урахуванням цього підтримано доцільність врегулювання інституту адміністративного оскарження рішень митних органів у рамках Закону України «Про адміністративні процедури», норми якого спрямовані як на реалізацію прав, свобод і законних інтересів особи, так і на захист особи від свавілля з боку публічної адміністрації.