Вплив правовиховної роботи на зменшення кількості судових спорів, які виникають в процесі здійснення підприємницької діяльності

Abstrakt

У цій науковій статті автор порушує питання, що поняття «правова робота» та «юридичне обслуговування» є різними правовими категоріями. Констатує, що ці поняття насамперед відмінні за суб’єктним складом, оскільки правовою роботою займається повністю будь-яке підприємство загалом, водночас до завдань виконавців юридичного обслуговування має належати лише її організація. Завдяки цьому науковець виокремлює правове виховання, як один із основних засобів правового характеру, за допомогою якого здійснюється юридичне обслуговування підприємницької діяльності. Вважає, що належне здійснення правовиховної роботи впливає на зменшення кількості судових спорів, а потенційна можливість притягнення підприємців до господарсько-правової відповідальності знаходиться у прямій залежності із їхнім рівнем правосвідомості. Цю гіпотезу автор обґрунтовує тим, що підприємництво здійснюється переважно на підставі господарського договору, умовами якого зазвичай передбачається настання господарсько-правової відповідальності за невиконання / неналежне виконання взятих на себе зобов’язань. Завдяки цьому науковець дотримується думки, що встановлення у господарському договорі суттєвого розміру, чіткого порядку нарахування та застосування штрафних санкцій позитивно впливатиме на підвищення рівня правосвідомості суб’єктів господарювання, оскільки потенційна можливість їх застосування буде стримуючим фактором від протиправної поведінки. Водночас автор також зазначає, що факт неналежного виконання умов господарського договору, що є підставою для настання господарсько-правової відповідальності, встановлюється у судовому порядку, завдяки чому інша сторона господарського договору має звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, що потребуватиме від неї певних матеріальних витрат, як-от сплата судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Однак науковець акцентує увагу та тому, що ці витрати відшкодовуються у повному обсязі, якщо інша сторона не заявила клопотання про їх зменшення та не довела їх неспівмірність, зокрема це слідує із судової практики Верховного Суду, тому можливість стягнення із винної сторони цих витрат має стати чинником для утримання від порушень умов господарського договору, внаслідок чого рівень правосвідомості суб’єктів господарювання має підвищуватися. Додатково автор зазначає, що в Україні наявні приватні виконавці, які фінансово вмотивовані виконати судове рішення, оскільки отримують за це винагороду приватного виконавця, тому стягнення цих витрат із винної сторони є реальністю. За наслідком проведеного дослідження науковець дійшов висновку, що якщо суб’єкти господарювання матимуть високий рівень правосвідомості, який можна досягнути належним виконанням правовиховної роботи, то кількість судових спорів щодо невиконання умов господарських договорів має суттєво зменшитися.