Про застосування окремих положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства

Abstrakt

У статті досліджено особливості застосування окремих положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства під час вирішення спорів судами України. Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» правозастосовна практика європейських інституцій (Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу) не є джерелом права у формально-юридичному сенсі (подібно до рішень Європейського Суду з прав людини), але вона має братися до уваги суб’єктами владних повноважень та судами. Звертається увага на те, що рішення цих інституцій мають застосовуватися під час вирішення судових справ разом із відповідним актом законодавства ЄС, якщо акт законодавства ЄС підлягає застосуванню відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони. Рішення Суду ЄС мають враховуватися насамперед для розуміння норми законодавства ЄС, що імплементована (формально або змістовно інтегрована) у правотворчій діяльності або для тлумачення норми українського законодавства, яка є її аналогом. Умовою врахування таких рішень суб’єктами владних повноважень у нормотворчій діяльності, а також судами має бути їхня релевантність. Критерії релевантності судової практики уявляються загалом однаковими і щодо практики Європейського Суду з прав людини, і щодо практики Європейського Суду (насамперед схожість фактів, врахування особливостей національного законодавства). Релевантні рішення Європейського Суду можуть бути використані як додаткове джерело для тлумачення змісту норм права, які мають бути застосовані судом.