Межі свободи слова в контексті верховенства права

Abstrakt

Статтю присвячено дослідженню окремих питань свободи слова в контексті верховенства права. Метою статті є узагальнення основних світоглядних підходів до визначення змісту і меж свободи слова та обґрунтування на цій основі правової природи цензури в контексті верховенства права. Уточнено поняття та зміст свободи слова як можливості свідомого вияву людиною власної волі щодо висловлювання своєї думки (ідей, поглядів, переконань) стосовно істини (об’єктивної, абсолютної, відносної), а також збирання, зберігання, використовування та поширювання у будь-який спосіб (усний, письмовий, інший) інформації, що здійснюється в умовах справедливої нормативної системи, яка забезпечує узгодження індивідуальної волі з правовим порядком у суспільстві. Конкретизовано основні сутнісні характеристики свободи слова, зокрема її відносний характер, що зумовлює можливість її обмеження. Проаналізовано правову природу цензури та доведено необхідність її характеристики як: 1) загального обмеження свободи слова; 2) як інструменту тотального контролю з боку держави над суспільством та особистістю. Зроблено висновок, що критерієм розмежування цих аспектів цензури є верховенство права. Звернено увагу, що задіяність окремих елементів верховенства права у забезпеченні свободи слова та визначенні її меж є нерівномірною, що зумовлюється відповідним поєднанням об’єктивних та суб’єктивних чинників. Конкретизовано, що основними елементами верховенства права, які безпосередньо впливають на оцінку правомірності обмеження свободи слова та є критерієм оцінки допустимості / недопустимості цензури, виступають законність, юридична визначеність, заборона свавілля, повага до прав людини, недопущення дискримінації та рівності перед законом.