Застосування норм міжнародного гуманітарного права у збройному конфлікті в Україні: окремі аспекти

Abstrakt

В статті досліджуються питання проблематики застосування норм міжнародного гуманітарного права до збройного конфлікту в Україні, зокрема еволюція понятійного визначення виду збройного конфлікту, застосування поняття «військовополонений» до учасників збройного конфлікту, які опиняються під владою супротивної сторони. Основним завданням міжнародного гуманітарного права є захист осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також тих, які перестали брати в них участь у результаті хвороби, поранення або будь-якої іншої причини, незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак. Розглядається необхідність надання особам зі складу військових формувань і добровольчих формувань (комбатантів), що приймали участь у збройному конфлікті, але які фактично перестали брати в ньому участь у результаті хвороби, поранення або будь-якої іншої причини та потрапили в полон відповідного статусу військовополонених. Аргументується, що норми міжнародного гуманітарного права вступають у дію з початком збройного конфлікту на території України. Досліджується співвідношення норм міжнародного гуманітарного права та національного законодавства України у зв’язку із паралельним існуванням двох видів збройного конфлікту. Обсяг міжнародно-правових зобов’язань сторін збройного конфлікту визначається як нормами звичаєвого права, так і договірними нормами міжнародного гуманітарного права, які ратифіковані кожною стороною. Аргументовано необхідність належне приведення у відповідність чинне національне законодавства до стандартів міжнародного права, зокрема в аспекті нормативного закріплення статусу військовополонених щодо осіб, які брали активну участь у збройному конфлікті та опинились під владою супротивної сторони.