Роль представників судової влади у становленні та розвитку права банкрутства в незалежній Україні

Abstrakt

Банкрутство як явище правового порядку в останні часи притягує до себе все пильнішу увагу науковців. З проголошення незалежності України була створена ціла низка вельми серйозних теоретичних праць, присвячених проблемам банкрутства, котрі є багатим джерелом догматичного матеріалу, який достатньо повно відбиває різноманітність та еволюцію наукових поглядів на процеси, пов’язані з виникненням, становленням та розвитком вітчизняного права банкрутства.
Юридична наука фактично вже з кінця 90-х рр. минулого сторіччя, будучи поставлена в якісно інші, порівняно з попередніми, умови, значну увагу приділяла переосмисленню концептуальних основ права банкрутства, які і почали активно та достатньо послідовно розроблятися в науковій літературі, зокрема актуальні проблеми: вдосконалення, кодифікації законодавства про банкрутство; оптимізації понятійно-категоріального апарату банкрутства; державної політики у сфері банкрутства; визначення правової природи відносин банкрутства; специфіки правового статусу сторін та інших учасників цих відносин; процесуальних засад та особливостей розгляду справ про банкрутство; визначення та змістовного наповнення процедур банкрутства тощо.
Названим та іншим проблемам присвячені праці: Р. Г. Афанасьєва, О. М. Бірюкова, А. А. Бутирського, І. О. Вечірко, Л. І. Грабован, В. В. Джуня, О. А. Латиніна, Б. М. Полякова, П. Д. Пригузи, В. В. Радзивілюк, Я. Г Рябцевої, Е. В. Сгари, О. О. Степанова, Т. В. Стефанівої, М. І Тітова., Т. М. Чубар та інших вчених.
Теорія права банкрутства є невід’ємною складовою національної загальної правової теорії. У праві вона завжди була та є тим базисом, в якому у концентрованому вигляді акумульовані домінуючі у правовий науці погляди вчених на таке унікальне правове явище, як банкрутство.
Нагальною потребою у цей час є заповнення наявних прогалин, комплексний та системний підхід до дослідження банкрутства як унікального за своїми ознаками та призначенням правового феномена, формулювання, зрештою, цілісного бачення сучасних перспектив його розвитку у національній доктрині та законодавстві.