Щодо розуміння категорії «безпека» як загальнолюдської цінності

Анотація

У статті досліджено підходи до розуміння категорії «безпека» як загальнолюдської цінності.
Автором проаналізовані підходи до тлумачення загальної категорії «цінності», що відбиває загальнолюдську сутність основних моральних принципів та настанов, представниками різних наук та узагальнено, що у філософських науках при різноманітті підходів до розуміння цього поняття завжди наголошується на його полісемантичності. У психології цінність розглядається через поняття «значущість», «значимість», «життєва позиція», «значення», «психологічне відношення», водночас здебільшого наголошується на її двокомпонентності категорії – як мотиваційного, так і когнітивного утворення. Подібними до філософсько-психологічних є і лінгвістичні визначення цінності, сутність якої аналогічно зводиться до значущості об’єкта або явища, його «ідеалістичності» й здатності до успадкування. У соціології цінності розглядаються в особистісному та суспільному аспектах як загальноприйнята та суспільно значуща, здатна задовольнити бажання й інтереси предметна форма суспільних відносин; ставлення особи до предметів і явищ дійсності, що виражається у певних ціннісних орієнтирах, якостях особистості, соціальних наративах.
У правовій науці цінності тісно пов’язані з істиною, що сама по собі є цінністю, посідає важливе місце в загальній ієрархії цінностей права й обумовлює останні. Правові цінності, що формуються шляхом вироблення ціннісних критеріїв, трансформуються у процесі розвитку держави і права відповідно до наявних реалій суспільного життя, правосвідомості, правової культури, світогляду та духовних цінностей, корелюються з уявленням про ідеальне у праві, є одночасно і цілями, і засобами його досягнення.
Доведено, що цінності, сформувавшись та існуючи в системі міжсуб’єктних відносин, виступають певними ідеалами, засадами, цілями, впливають на всі сфери суспільного життя. Загальнолюдський зміст цінностей має конкретне національне втілення.
Безпеку як загальнолюдську цінність треба відносити до абсолютних цінностей, існування яких само собою є ціллю і які обумовлюють всі інші цінності.
У сучасних умовах відбувається переорієнтація вектора безпеки, зокрема відбувається перехід від традиційного одностороннього сприйняття феномену безпеки до розуміння його як складного і багаторівневого процесу, основним змістом безпеки стає захист людини і суспільства, першорядною стає проблема соціальної безпеки у широкому розумінні, проблема забезпечення безпеки як загальнолюдської цінності.
Водночас основним суб’єктом безпеки є людина, але головним гарантом такої безпеки залишається держава, яка може застосовувати і примусові заходи для забезпечення людської безпеки (наприклад, у рамках гуманітарної інтервенції). Таке зміщення суб’єктів дає змогу об’єднати основні сфери і акторів безпеки, посилити координацію між ними.