Інформаційна культура як правовий феномен
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-5835.2022.2.2Ключові слова:
інформаційна культура; інформаційна безпека; інформаційне суспільство; digital-суспільство; інформаційна нерівність; інформаційні права людини; правова культура; правосвідомістьАнотація
Метою наукової статті є формулювання поняття інформаційної культури та її аналіз як юридичного феномену.
Зроблено висновок, що інформаційна культура є багатоаспектною комплексною категорією, яка знаходить вираз у множині сфер людської діяльності, а отже, і у багатьох сферах наукового знання. Тому і її визначення буде варіативним, залежно від того, здобутки якої наукової галузі братимуться за основу.
У юридичній площині доцільно розглядати інформаційну культуру у широкому та у вузькому сенсі. У широкому сенсі інформаційна культура визначається як частина загальної культури, пов’язана з розвитком інформаційного суспільства та його технічної складової. У вузькому сенсі інформаційна культура як юридичний феномен визначається як частина правової культури, яка опосередковує втілення у практичну діяльність особи в інформаційно-технічному середовищі: 1) інформаційної грамотності (компетентностей щодо створення, виявлення, зберігання, аналізу інформації та кваліфікованого користування програмними й технічними засобами); 2) поваги до правових цінностей, прав і свобод людини і громадянина.
Заперечується роль інформаційної грамотності як попереднього етапу формування інформаційної культури. Натомість вона визнається одним зі складників інформаційної культури.
Наголошується на тому, що підвищення рівня інформаційної культури є необхідною передумовою інформаційної безпеки. Підтримується та додатково обґрунтовується позиція, що під час військових дій на території України інформаційна культура суспільства продемонструвала тенденції до різкого стихійного підвищення, що сприяло й розвитку інформаційної безпеки, яка є важливою складовою сучасних війн.
Але для стабілізації зазначеного вище ефекту, забезпечення інформаційної безпеки має ґрунтуватися на поєднанні як юридичних, так і неюридичних засобів. Зокрема, поняття інформаційної безпеки відображається у законодавстві. Але в юридичній площині вбачається важливим закріплення і легального визначення інформаційної культури, а також стратегічних і тактичних засобів її підвищення.
Посилання
Антонченко М. О. Інформаційна культура як складова загальнолюдської культури. URL: https://fi.npu.edu.ua/files/Zbirnik_KOSN/2/25.pdf
Рамський Ю. С. Формування інформаційної культури особи – пріоритетне завдання сучасної освітньої діяльності. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. 2004. Вип. 1(8). С. 1–11.
Коваленко О. Формування інформаційної культури у майбутніх педагогів дошкільних навчальних закладів. Нові інформаційні технології в освіті для всіх: неперервна освіта. 2010. С. 450–455.
Інформаційна культура: навч. посіб. за ред. Ю. І. Палехи. Київ: Видавництво Ліра-К, 2020. 400 с.
Суходоля М. В. Правова культура та позитивні форми правосвідомості: теоретико-правові аспекти співвідношення: дис. ... д-ра філософ: 081 «Право». Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2021. 205 с.
Міхайліна Т. В. Роль інтегративного потенціалу правосвідомості у реформуванні правової системи: монографія. Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2018. 312 с.
Міхайліна Т. Щодо питання співвідношення правосвідомості, правової культури та правової активності. Economic and law paradigm of modern society. 2020. № 1. С. 92–96.
Мухін В. В. Професійна правосвідомість: поняття, особливості, функції: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. Харків, 2007. 21 с.
Інформаційна культура. Українська бібліотечна енциклопедія. URL: https://ube.nlu.org.ua/ article/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1% 96%D0%B9%D0%BD%D0%B0%20%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1 %83%D1%80%D0%B0