Формування принципу свободи заповіту в середньовічній Україні (ІХ – перша половина ХVІІ ст.)
DOI:
https://doi.org/10.31558/2786-5835.2025.1.1Ключові слова:
держава (Київська Русь, Візантія, Литовсько-Руська держава, Річ Посполита), розвиток, середньовіччя, історико-правовий аспект, княжа влада, джерела права (звичаєве право, міжнародні договори, Руська Правда, Литовський Статут), принципи права, принципи спадкового права, власність, свобода заповіту, права людини (особи), соціальні регуляториАнотація
У статті досліджено процес становлення та розвитку принципу свободи заповіту в середньовічній Україні протягом ІХ – середини ХVІІ ст.
Авторка наголошує, що принципи сучасного спадкового права мають власну історію становлення та розвитку, серед яких вирізняється принцип свободи заповіту. Він, як і деякі принципи сучасного спадкового права, почав формуватися і нормативно закріплюватися на теренах України за середньовічного періоду (ІХ – перша половина ХVІІ ст.).
Встановлено, що витоки становлення принципу свободи заповіту належать до кінця ІХ – початку Х ст., а перша письмова згадка про нього міститься у ст. 13 Договору Русі з Візантією від 911 р. Згодом ці положення міжнародних договорів зустрічаються у Руській Правді. Авторка робить висновок, що за доби становлення давньоукраїнської державності принцип свободи заповіту набував дещо обмеженого вигляду, порівняно з його сучасним розумінням. Однак синергія норм українського звичаєвого права і канонів християнства сприяла розширенню суб’єктивної волі заповідача, а відтак і розширенню змісту принципу свободи заповіту.
Визначено, що підвалини принципу свободи заповіту, закладені за княжої доби і закріплені нормами Руської Правди, продовжували існувати на українських теренах протягом наступних століть аж до прийняття трьох редакцій Литовського Статуту. Норми останнього надавали перевагу спадкування за заповітом перед спадкуванням за законом як батьківського («ба́тьківщина»), так і материнського («материзна») майна. Протягом ХVІ ст. спостерігається розширення змісту суб’єктивної волі заповідача під час укладення заповіту.
Авторка, беручи до уваги феодальний тип середньовічного права і держави, резюмує, що принцип свободи заповіту містив певні обмеження, і вони різнилися залежно від правового режиму майна та правового статусу окремих суспільних верств. Окремі категорії осіб були позбавлені права бути заповідачами. Відповідні законодавчі обмеження відповідали принципам побудови феодально-ієрархічного суспільства, а відтак певні цивільні права (включаючи свободу заповіту) зазнавали обмежень щодо окремих категорій осіб.
Посилання
Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 51 (1566–1574). Vilnius: Lietuvos istorijos institutos, 2000. 485 с.
Акти з історії західної Русі, зібрані Археографічною комісією. Санкт-Петербург, 1846–1853. Том другий. 1506–1544: Типографія канцелярії, 1848. 419 с.
Владимирский-Буданов М. Ф. Огляд історії руського права. Київ: Типографія І. Н. Кушнарьова, 1909. 699 с.
Владимирський-Буданов М. Ф. Нариси з історії литовсько-руського права. Церковне майно Південно-Західної Русі у ХVІ ст. Київ: Типографія С. В. Кульженко, 1907. 224 с.
Грушевський М. С. Історія України-Руси: в 11 т., 12 кн. / редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 1992. Т. 3: До року 1340. 1993. 592 с.
Добров О. Право необхідного спадкування за Литовським Статутом. Праці комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права. 1925. Випуск перший. С. 82–89.
Ковальова С. Г. Спадкування за «правом прирожоним» в українському суспільстві Х–ХVІІ ст. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2021. № 1. С. 3–7.
Кульчицький В. С., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: навч. посібник. Київ: Атіка, 2001. 320 с.
Кухарєв О. Є. Принципи спадкового права як визначальні засади подальшого оновлення спадкового законодавства України. Часопис Київського університету права. 2021. № 1. С. 163–167.
Кухарєв О. Є. Теоретичні та практичні проблеми диспозитивності в спадковому праві: монографія. Київ: Алерта, 2019. 498 с.
Максимейко М. О. Інтерполяції в текстові поширеної Руської Правди. Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права. 1929. Випуск шостий. С. 1–34.
Мартинюк О. В. Еволюція правового становища жінки в Україні (Х – перша половина ХVІІ ст.): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. Київський національний університет внутрішніх справ. Київ, 2010. 219 с.
Мартинюк О. В. Спадкові права жінки в Україні (Х – середина ХІV ст.). Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. 2005. Вип. 28. С. 170–176.
Нелін О. І. Еволюція спадкового права в Україні (історично-правовий аспект): автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2010. 41 с.
Руська Правда (Поширена редакція). Правда Руська Ярослава Мудрого: початок законодавства Київської Русі: навч. посіб. / уклад.: Г. Г. Демиденко, В. М. Єрмолаєв. Харків: Право, 2014. С. 28–48.
Спадкове право: навч. посібник / кер. авт. О. В. Нестерцова-Собакарь. Дніпро: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2017. 164 с.
Статути Великого князівства Литовського: у 3-х т. Том І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична л-ра, 2002. 464 с.
Статути Великого князівства Литовського: у 3-х т. Том ІІ. Статут Великого князівства Литовського 1566 року / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична л-ра, 2003. 560 с.
Статути Великого князівства Литовського: у 3-х т. Том ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: у 2 книгах. Кн. 2 / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична л-ра, 2004. 568 с.
Хрестоматія з історії руського права / упоряд. М. Владимирський-Буданов. Випуск перший, видання шосте. Київ: Видавництво М. Я. Оглобліна, 1908. 226 с.
Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003, № 435-ІV. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2003, № 40–44, ст. 356. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 25.05.2025 р.).
Череватюк В. Б. Особливості прояву універсальності римського права у правовій системі Київської Русі. Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. 2004. Вип. 23. С. 90–94.
Шахрайчук І. А. Спадкове право України (Ретроспективний аналіз): навч. посібник. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2000. 224 с.
Ясинський М. Статутні земські грамоти Литовсько-Руської держави. Київ: Типографія університету, 1889. 207 с.
