Єдиний податок для приватних підприємців в умовах воєнного стану

Анотація

У статті розглянуто умови і порядок переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності. Єдиний податок розглядається з позиції ефективного засобу реалізації стимулюючої функції податків та встановлення балансу інтересів платника податку і держави. Виділено низку характеристик спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, як податкового режиму: 1) добровільність (платник податку самостійно обирає таку форму оподаткування, якщо відповідає встановленим вимогам та реєструється платником єдиного податку); 2) альтернативність загальній системі оподаткування; 3) диференційований підхід до окремих категорій платників податків. Досліджено критерії, що надають приватним підприємцям право на обрання сплати єдиного податку: 1) кількісні, які характеризують чисельність найманих працівників та граничний розмір доходів, що отримуються за встановлений період часу; 2) якісні, що характеризують дозволені види підприємницької діяльності та місце здійснення господарської діяльності.
Піддано критиці невідповідність кількісних критеріїв встановлених ПКУ щодо переходу на сплату єдиного податку для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та критеріїв, що визначають суб’єктів малого підприємництва у нормах господарського законодавства з обґрунтуванням відповідних змін.
Розглянуто заходи податкового стимулювання платників єдиного податку через воєнний стан: 1) надання права приватним підприємцям 1 та 2 групи не сплачувати єдиний податок з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану на території України; 2) звільнення від сплати єдиного соціального внеску; 3) підвищення кількісного критерію (обсягу доходу за минулий календарний рік) для всіх приватних підприємців до 10 млрд грн та скасування обмеження за найманими працівниками з можливістю сплачувати єдиний податок за ставкою 2 %.