Джерела торговельного (підприємницького) права в українських землях Російської імперії у першій половині ХІХ століття

Анотація

Стаття присвячена дослідженню джерел (форм) торговельного (підприємницького) права в українських землях Російської імперії у першій половині ХІХ століття.
Автором встановлено, що основним джерелом права у Російській імперії загалом, і торговельного (підприємницького) права зокрема, був нормативно-правовий акт. Чіткого розмежування між законом і підзаконним нормативно-правовим актом не існувало, відтак законом вважався будь-який акт, затверджений та підписаний імператором. Різновидами законів можна вважати укази, статути, положення, маніфести, регламенти, правила, постанови та роз’яснення. Водночас у галузі торговельних відносин в українських землях Російської імперії у першій половині ХІХ століття правовий звичай зберігав чинність в обмеженому вигляді.
Звертається увага, що систематизація (передусім інкорпорація) права імперії, що розпочалася у першій половині ХІХ століття, сприяла поширенню в українських землях загальноросійського законодавства. Результатом інкорпорації стало «Повне зібрання законів Російської імперії» (1830 р.), а результатом кодифікації – «Звід законів Російської імперії» (1832 р.). Норми торговельного (підприємницького) права стали певною мірою відповідати вимогам часу і відображати потреби нових буржуазних відносин, що складалися у тогочасному суспільстві.
Автором зроблений висновок, що у досліджуваний період на державному рівні був закріплений принцип домінування казенного підприємництва над приватним. Держава, яка за формою правління утверджувалася як самодержавна, безпосередньо впливала на підприємницьку діяльність шляхом адміністративного нагляду і всеохоплюючої регламентації, що негативно впливало на прояв підприємницької ініціативи та інноваційність. За змістом держава залишалася кріпосницькою, відтак через нормативні акти закріплювався державний авторитаризм, передусім, через обмеження або повну відсутність економічних свобод.