Про застосування у справах про банкрутство конструкції фраудаторного правочину

Автор(и)

  • О. А. Беляневич Донецький національний університет імені Василя Стуса

DOI:

https://doi.org/10.31558/2786-5835.2021.2.2

Ключові слова:

банкрутство; зловживання правом; фраудаторний правочин; фіктивний правочин; підозрілі правочини боржника

Анотація

У статті розглядаються теоретичні та практичні аспекти застосування у провадженні у справах про банкрутство конструкції фраудаторних правочинів. Звертається увага на те, що законодавством України про банкрутство передбачений важливий юридичний інструмент – визнання недійсними правочинів боржника, вчинених у так званий підозрілий період (ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, далі – КУзПБ). Метою його застосування є збільшення ліквідаційної маси боржника шляхом повернення до неї майна, переданого іншим особам, для захисту інтересів кредиторів. Норми ст. 42 КУзПБ (раніше – ст. 20 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), є господарсько-правовим засобом, який спрямований на збереження майна боржника та істотно відрізняється від загальних підстав і наслідків недійсності правочинів у цивільному та господарському законодавстві. Зазначені в ст. 42 КУзПБ підстави недійсності правочинів боржника є спеціальними підставами їхньої недійсності, не пов’язаними із вадами волі або волевиявлення. Визначено, що універсальною ознакою фраудаторного правочину є факт заподіяння шкоди та намір (умисел) заподіяти шкоду кредитору, будь-яких особливих ознак у справі про банкрутство фраудаторні правочини не мають. Якщо правочин боржника має відповідні ознаки і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 42 КУзПБ, це виключає можливість його кваліфікації як фраудаторного і визнання недійсним саме як фраудаторного. Водночас з цим правочин, який не підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 42 КУзПБ, проте має ознаки фраудаторності, може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ. Аргументовано необхідність розмежування вчинених у підозрілий період правочинів (ст. 42 КУзПБ), фраудаторних правочинів, що можуть бути визнані недійсними в порядку ст. 7 КУзПБ на підставі ст. 3, 13 ЦК та фіктивних правочинів (ст. 234 ЦК), та неприпустимості змішування цих конструкцій.

Біографія автора

О. А. Беляневич, Донецький національний університет імені Василя Стуса

докторка юридичних наук, професорка, професорка кафедри цивільного права і процесу

Посилання

Шершеневич Г. Ф. Конкурсный процесс. Москва: «Статут», 2000. 477 с.

Гольмстен А. Х. Учение о праве кредитора опровергать юридические акты, совершенные должником в его ущерб, в современной юридической литературе. Юридические исследования и статьи. Т. 2. Санкт-Петербург, 1913. С. 1–156.

Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса. Москва: Изд-во «Зерцало», 2003. 464 с.

Малышев К. И. Исторический очерк конкурсного процесса. Избранные труды по конкурсному процессу и иным институтам торгового права. Москва: Статут, 2007. 106–600 с.

Поляков Б. М. Закон Украины «О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом»: научно-практичнский комментарий: в 2-х т. Т. І. Киев: Логос, 2014. 607 с.

Пригуза П. Д., Пригуза А. П. Науково-практичний коментар Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції з 18 січня 2013 року [доктринальне тлумачення норм права неплатоспроможності та статей 1–21]. Херсон: Видавництво «ТДС», 2013. 304 с.

Харьковская цивилистическая школа: защита субъективных гражданских прав и интересов: монография / И. В. Спасибо-Фатеева, М. Н. Сибилев, В. Л. Яроцкий и др.; под общ. ред. И. В. Спасибо-Фатеевой. Харьков: Право, 2014. 672 с.

Ромовська Зорислава. Українське цивільне право: загальна частина. Академічний курс: підручник. Київ: Атіка, 2005. 560 с.

Беляневич О. А. Визнання недійсними правочинів (договорів) боржника у справах про банкрутство. Ius Privatum (legal doctrine and practice / правова доктрина і практика). 2017. № 1. С. 6. URL: https://bit.ly/3jhTpOY (дата звернення: 22.10.2021).

Гончаренко О., Черненко О., Ковалишин О. Правова природа трирічного строку, передбаченого статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Підприємництво, господарство і право. № 6. 2021. С. 73–79.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-05-11

Номер

Розділ

Статті