Правничий часопис Донецького національного університету імені Василя Стуса

Цивільно-правова відповідальність за неналежну правову консультацію у діяльності юридичних клінік

Т. М. Алфьорова — 2026-05-30

Статтю присвячено дослідженню цивільно-правової відповідальності за неналежне надання правової допомоги у діяльності юридичних клінік. Проаналізовано правову природу відносин, що виникають між юридичною клінікою та клієнтом, а також особливості надання правових консультацій здобувачами під керівництвом викладачів. Визначено проблемні аспекти застосування норм цивільного законодавства до відносин, що складаються у процесі функціонування юридичних клінік, зокрема щодо встановлення суб’єктів відповідальності, підстав її надання та обсягу відшкодування шкоди.
Особливу увагу приділено дослідженню можливості застосування загальних положень цивільного права про відшкодування шкоди до випадків надання неналежної правової консультації. Розглянуто питання правової кваліфікації діяльності юридичних клінік як різновиду надання безоплатної правничої допомоги або як особливого виду правовідносин. Обґрунтовано необхідність удосконалення нормативного регулювання діяльності юридичних клінік у частині визначення меж та умов цивільно-правової відповідальності.
За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо запровадження спеціального правового режиму відповідальності у сфері юридичної клінічної практики, а також визначення стандартів якості надання безоплатної правничої допомоги з метою мінімізації ризиків заподіяння шкоди клієнтам.

Клінічна юридична освіта в умовах війни за незалежність України та в дискурсі євроінтеграції: стан та перспективи розвитку

Л. П. Амелічева — 2026-05-30

Метою дослідження є виявлення сучасних викликів і потреб юридичних клінік, їх систематизація й аналіз, вивчення нових інструментів, методів підвищення рівня практичної (клінічної) підготовки майбутніх правників у дискурсі євроінтеграції, розробка пропозицій для учасників юридичного клінічного руху щодо посилення активізації їх діяльності залежно від функціонального призначення й характеру роботи та виявлених сучасних потреб в умовах війни та євроінтеграції.
Виявлено сучасні виклики й потреби юридичних клінік, проведено їх систематизацію й аналіз. Запропоновано класифікувати виявлені потреби в діяльності юридичних клінік на такі виміри: безпекові потреби; організаційно-технічні потреби; потреби кадрового забезпечення; потреби правового характеру; фінансові потреби; комунікаційні потреби з Асоціацією юридичних клінік України (далі – АЮКУ).
Виявлено нові інструменти, методи підвищення рівня практичної (клінічної) підготовки майбутніх правників у дискурсі євроінтеграції. Зокрема, поступово стає популярним інноваційний метод роботи з клієнтами, яким діляться наші європейські колеги з Інституту прав людини та гуманітарного права імені Рауля Валленберга на тренінгах з юридичними клініками в рамках співпраці з АЮКУ, що фокусується на застосуванні міжнародних стандартів прав людини безпосередньо у повсякденній практиці.
Розроблено пропозиції для учасників юридичного клінічного руху щодо посилення активізації їх діяльності залежно від функціонального призначення й характеру роботи та виявлених сучасних потреб в умовах війни і євроінтеграції, а саме: треба посилити інтернаціоналізацію діяльності для пришвидшення євроінтеграційних процесів; здійснювати адвокацію своїх інтересів та закриття потреб на рівні ЗВО, АЮКУ; підвищувати кваліфікацію менеджерів юридичних клінік; дбати про соціальне благополуччя всіх учасників юридичної клініки і клієнтів.

Клінічна юридична освіта в умовах сучасних викликів: порівняльний аналіз і досвід України під час війни

Ю. В. Богдан — 2026-05-30

У статті досліджується роль юридичних клінік у трансформації сучасної юридичної освіти в умовах системних викликів, зокрема збройного конфлікту та необхідності забезпечення ефективного доступу до правосуддя для різних груп населення. Метою дослідження є визначення впливу клінічної юридичної освіти на формування професійних компетентностей майбутніх юристів, а також обґрунтування розширення її функціонального призначення в кризових та посткризових умовах. Також зроблено акцент на тому, що юридичні клініки впливають і на формування професійної ідентичності правника. Через роботу з клієнтами студент починає усвідомлювати, що право не є лише системою норм, а інструментом захисту людини. Це особливо важливо в умовах війни, коли значна частина звернень стосується не абстрактних юридичних конструкцій, а конкретних життєвих втрат, ризиків і потреб. Такий досвід формує емпатію, відповідальність і здатність бачити за юридичною проблемою людину.
Особливу увагу приділено трансформації діяльності юридичних клінік у період воєнного стану, коли їх функції виходять за межі традиційного освітнього компоненту та набувають ознак важливого правозахисного і соціального механізму як на локальному, так і на національному рівнях. Юридичні клініки надають безоплатну правничу допомогу, підтримують вразливі категорії населення, беруть участь у документуванні порушень, сприяють відновленню порушених прав та забезпеченню справедливості. У дослідженні обґрунтовано необхідність інституціоналізації клінічної юридичної освіти у межах стандартів вищої освіти та посилення її інтеграції в освітні програми шляхом застосування міждисциплінарних підходів і інноваційних методів навчання. Зроблено висновок, що юридичні клініки відіграють стратегічну роль у формуванні практико-орієнтованої, соціально відповідальної та стійкої системи юридичної освіти, здатної ефективно реагувати на сучасні виклики та забезпечувати сталий розвиток юридичної професії і суспільства загалом.

Забезпечення прав людини в контексті гендерної рівності у діяльності юридичних клінік

І. М. Дмитрук — 2026-05-30

Статтю присвячено забезпеченню прав людини в контексті дотримання принципу гендерної рівності у діяльності юридичних клінік. Дослідження направлене на пошук практико-орієнтованих рішень, які дають змогу окреслити повну картину щодо гендерних питань у роботі юридичних клінік. Розглянуто основні нормативно-правові акти, які врегульовують досліджуване питання. Встановлено, що діяльність юридичних клінік спрямована на проведення правопросвітницьких заходів, консультування, адвокації та інших видів діяльності. Дотримання принципу гендерної рівності залежить від здатності студентів-клініцистів враховувати гендерні аспекти правових проблем, долати стереотипи та забезпечувати рівний підхід до кожного клієнта. Це входить до етичних компетентностей персоналу юридичної клініки. Визначено можливі шляхи дослідження цього питання: зовнішня робота клініки та внутрішній процес функціонування. Проаналізовано зовнішню роботу юридичної клініки. Запропоновано реалізовувати навчальну і соціальну функції. Навчальна функція виражається у поглибленні теоретичних знань та набутті практичних навичок щодо вирішення проблемних питань з приводу дотримання принципу гендерної рівності. Соціальна функція проявляється у доступі до інформації про реалізацію права на рівні права та можливості чоловіків та жінок. Проаналізовано внутрішній процес функціонування юридичної клініки, який може полягати у дотриманні рівної кількості представлених у практичній чи науковій роботі студентів чи студенток у різних заходах. Він не може обмежуватися тільки організаційними чи навчально-методичними аспектами. Це інструмент формування академічної справедливості, професійної етики та рівності можливостей. Визначено, що участь українських юридичних клінік у мережах на кшталт ENCLE сприяє обміну досвідом, впровадженню сучасних освітніх методик і наближенню національної системи клінічної освіти до європейських стандартів. Проаналізовано міжнародний досвід у діяльності юридичних клінік. Встановлено, що у Harvard Law School і Yale Law School функціонують спеціалізовані клініки, які займаються питаннями гендерно зумовленого та домашнього насильства.

Юридична клініка як соціально-освітня інституція: оновлення діяльності в умовах воєнного стану

В. В. Григор’єва — 2026-05-30

У статті досліджено необхідність оновлення функціонального призначення юридичних клінік в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що сучасний розвиток правничої освіти, заснований на компетентнісному підході, зумовлює зростання ролі юридичних клінік як ефективного інструменту формування професійних компетентностей майбутніх правників, поєднання теоретичної підготовки з практичною діяльністю та набуття досвіду правозастосування. На підставі аналізу науково-практичних підходів до визначення сутності та функцій юридичних клінік, а також розвитку юридичного клінічного руху в Україні, зокрема з урахуванням наявних підходів до його періодизації, встановлено тенденцію до поступового розширення їх функціонального призначення та ускладнення змісту діяльності.
Встановлено, що в умовах воєнного стану змінюється характер правових потреб учасників юридичних клінік, які набувають комплексного характеру та поєднують юридичні, соціальні та психоемоційні аспекти. Водночас обґрунтовано, що діяльність юридичних клінік здійснюється в умовах багаторівневої вразливості (multi-layer vulnerability environment), яка охоплює не лише клієнтів, але й здобувачів правничої освіти, викладачів та інших учасників клінічного процесу, що зумовлює додаткове психоемоційне навантаження та впливає на ефек¬тивність взаємодії.
Дослідженням встановлено важливість врахування психологічно чутливого підходу до надання правової допомоги та визначено його значення для ефективності клінічної діяльності. Доведено, що в умовах воєнного стану зазначений підхід має бути розширений шляхом врахування психоемоційного стану здобувачів правничої освіти, які можуть виступати не лише суб’єктами надання правової допомоги, але й носіями власного травматичного досвіду, що впливає на процес професійної підготовки та результати навчання.
За результатами дослідження запропоновано теоретичні підходи до впровадження змін у діяльності юридичних клінік, що передбачають інтеграцію психологічно чутливого компоненту в освітню та практичну діяльність, розвиток рефлексивних і супервізійних практик, а також формування подвійно орієнтованої моделі клінічної освіти.

Роль юридичних клінік у реалізації політики зеленого курсу в умовах диджиталізації

К. О. Калаченкова — 2026-05-30

У статті проведено наукове дослідження ролі юридичних клінік як інституційного механізму реалізації політики зеленого курсу (European Green Deal) в умовах глобальної диджиталізації суспільних відносин. Актуальність теми зумовлена необхідністю імплементації Україною стандартів Європейського Союзу щодо кліматичної нейтральності та сталого розвитку, що в національних реаліях набуває характеру «подвійного переходу» (Twin Transition) – поєднання екологічної трансформації з цифровим розвитком. Метою статті є визначення правової ролі юридичних клінік у реалізації політики зеленого курсу та аналіз впливу диджиталізації на їх функціонування як інструменту забезпечення ефективної екологічної політики держави.
У межах дослідження здійснено аналіз наукових робіт вчених, а також архітектури законодавства національного та міжнародного рівнів, що регулює питання екологічного та цифрового розвитку. Звернено увагу, що юридичні клініки, окрім освітньої функції, виконують критичну соціальну місію, виступаючи посередниками у забезпеченні доступу до екологічного правосуддя відповідно до положень Орхуської конвенції.
Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні концептуальної трирівневої моделі трансформації юридичних клінік. Перший рівень передбачає спеціалізацію через створення екологічних клінік; другий – технологізацію шляхом функціонування у форматі «цифрових лабораторій» для роботи з Big Data та інструментами LegalTech; третій – масштабування у міжуніверситетські мережеві «зелені офіси». Доведено, що використання диджитал-інструментів (електронних платформ, реєстрів та систем моніторингу) дає змогу клінікам ефективно долати інституційну розірваність, забезпечуючи інклюзивність захисту екологічних прав громадян. Сформульовано висновки щодо необхідності інтеграції юридичних клінік у систему цифрового екологічного врядування як суб’єктів, що забезпечують горизонтальну взаємодію між державою, наукою та суспільством.

Правовий статус осіб, які постраждали від домашнього насильства, як отримувачів безоплатної правничої допомоги

В. М. Литвиненко — 2026-05-30

Стаття присвячена аналізу нормативно-правових актів, що закріплюють правовий статус особи, яка постраждала від домашнього насильства, як однієї з категорій осіб, яким надається безоплатна вторинна правнича допомога. Зосереджено увагу на тому, що, крім права на безплатну вторинну правничу допомогу, особи, які постраждали від домашнього насильства, як і інші, хто перебуває на законних підставах на території України, мають право і на безоплатну первинну правничу допомогу. Висвітлено, що постраждалими від домашнього насильства є повнолітні особи і діти, тобто особи до досягнення ними 18 років, які зазнали будь-якої із форм домашнього насильства. Акцентовано увагу на правильності використання саме термінів «насильство» та «постраждала особа» на противагу термінам «насилля» та «жертва». Встановлено, що зміст правового статусу осіб, які постраждали від домашнього насильства, закріплений Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно з яким виокремлюються норми, які визначають права та обов’язки для повнолітніх осіб, які постраждали від домашнього насильства, та дітей, які зазнали домашнього насильства. Проаналізовано, що зміст правового статусу як повнолітніх осіб, так і дітей, які зазнали будь-якої форми домашнього насильства, мають однакову сукупність прав. Утім для дітей встановлені додаткові гарантії захисту, зважаючи на те, що їхніми кривдниками можуть бути їхні батьки або законні представники. Визначено, що реалізація особами, постраждалими від домашнього насильства, своїх прав, зокрема, забезпечується виконанням Типової програми для постраждалих осіб, яка спрямована на забезпечення комплексної підтримки та соціально-психологічної реабілітації постраждалих осіб, які потерпають від психологічної, сексуальної, фізичної та/або економічної форм домашнього насильства. Розглянуто, що особи, які постраждали від домашнього насильства, реалізовуючи права на безоплатну вторинну правничу допомогу, набувають додатково спеціального правового статусу, що закріплений Законом України «Про безоплатну правничу допомогу».

Захист прав людини у вищій освіті України: системні прогалини та роль юридичних клінік у формуванні моделі правозахисту

Ю. В. Ломжець — 2026-05-30

Статтю присвячено дослідженню системних прогалин у захисті прав людини у закладах вищої освіти України та обґрунтуванню ролі юридичних клінік як інституційного інструменту формування дієвої моделі правозахисту в університетському середовищі. Метою статті є розробка теоретичної моделі, в якій юридичні клініки виконують структурну правозахисну функцію у вищій освіті на основі комплексного аналізу нормативно-правової бази та інституційної практики українських університетів. Проведено порівняльно-правовий аналіз міжнародних стандартів захисту прав людини у сфері освіти, зокрема Конвенції ЮНЕСКО 1960 року, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Хартії основних прав ЄС та документів Болонського процесу, у зіставленні з чинним законодавством України. Особливу увагу приділено виявленню системних прогалин між нормативно задекларованими принципами рівності та недискримінації й реальними механізмами їх забезпечення на університетському рівні. Встановлено, що зловживання інституційною автономією, відсутність прозорих процедур подання скарг і корпоративна замкнутість етичних комісій утворюють адміністративний вакуум, у якому права студентів та інших учасників освітнього процесу перебувають у системній вразливості. Окремо наголошено на структурному обмеженні юридичних клінік, пов’язаному з їх інституційною залежністю від університетської адміністрації, та запропоновано механізм міжуніверситетського перенаправлення клієнтів як засіб подолання відповідного конфлікту інтересів. На основі проведеного аналізу запропоновано трирівневу модель інтеграції юридичних клінік у правозахисну інфраструктуру університетів, що охоплює реактивний правовий захист постраждалих, проактивну участь у розробці антидискримінаційних політик і регламентів розгляду скарг та системний моніторинг дотримання прав людини на рівні закладу освіти.

Формування компетентності з юридичної аргументації у студентівправників: клінічна модель освіти в університетах Західної Європи

В. А. Орел — 2026-05-30

Стаття присвячена комплексному дослідженню процесу формування компетентності юридичної аргументації у студентів-правників у межах клінічної моделі освіти з опорою на досвід провідних університетів Західної Європи. Актуальність дослідження зумовлена стратегічними цілями реформування вищої юридичної (правничої) освіти в Україні, що передбачає посилення практичного складника навчання та впровадження клінічних дисциплін як обов’язкового елементу освітніх програм. Авторка обґрунтовує тезу про те, що в умовах динамічних змін правової реальності та зростаючих вимог до якості юридичних послуг здатність до переконливої юридичної аргументації є невід’ємною фаховою компетентністю сучасного правника, яка об’єднує критичне мислення, аналіз фактів і норм права, а також вміння будувати логічно обґрунтовану правову позицію.
У статті розкривається концептуальний зміст клінічної моделі освіти як практико-орієнтованого методу «навчання через дію» (learning by doing), що передбачає активну участь студентів у консультуванні реальних клієнтів під наглядом викладачів і практикуючих юристів, складанні правових висновків і процесуальних документів, участі в симуляційних судових процесах. На основі порівняльного аналізу встановлено специфіку клінічних моделей у різних країнах: у Великій Британії акцент робиться на Mooting (моделюванні судових процесів) і тьюторіальній системі навчання (Кембриджський, Оксфордський, Нортумбрійський університети), у Нідерландах – на роботі у студентських юридичних фірмах і засіданнях перед реальними суддями (Амстердамський, Утрехтський університети), у Німеччині – на спеціалізованих Refugee Law Clinics і турнірах з імітації усних слухань «Move Moot», в Іспанії – на сервісному навчанні (Aprendizaje-Servicio) з реальними кейсами у взаємодії з НУО і органами публічної влади. Окремо розглянуто моделі Італії та Норвегії, де студентські клініки набувають форму стратегічного правозахисного моніторингу та надання правової допомоги «в полі».
Значну увагу приділено методу IRAC (Issue – Rule – Application – Conclusion) як універсальному інструменту структурування правового аналізу та формування навичок як усної, так і письмової юридичної аргументації. Підкреслено роль аудиторного компоненту юридичної клініки – інтерактивних методик, рольових ігор, дискусій на основі казусів та індивідуального наставництва – у забезпеченні комплексного розвитку аргументаційних компетентностей.
За результатами дослідження авторка формулює висновок про те, що ефективне формування компетентності юридичної аргументації забезпечується через інституціоналізацію клінічної освіти як обов’язкового елементу навчальних програм, поєднання live-client clinics, Moot Courts і структурованих методик правового аналізу. Окреслено перспективи застосування виявленого досвіду в Україні: нормативне закріплення клінічної практики як кредитного складника освітніх програм, розвиток спеціалізованих юридичних клінік, адаптація методик аргументації до вітчизняної судової практики та посилення міждисциплінарної підготовки з акцентом на практичні навички правового мислення і професійної комунікації.

Юридична клініка як інститут формування правової культури суспільства в умовах воєнного стану

М. М. Остап’як — 2026-05-30

Стаття присвячена дослідженню ролі юридичних клінік як інституційного механізму формування правової культури суспільства в умовах воєнного стану в Україні. Проаналізовано теоретико-правові засади функціонування юридичних клінік, їх правопросвітницьку функцію та вплив на рівень правової свідомості громадян. Досліджено особливості трансформації правопросвітницької діяльності юридичних клінік в умовах збройного конфлікту, зокрема розширення цільових груп клієнтів, впровадження дистанційних форм роботи та підвищення суспільного запиту на правову допомогу. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавчого регулювання діяльності юридичних клінік з урахуванням викликів воєнного часу. Зроблено висновки щодо перспектив розвитку юридичних клінік як ключових суб’єктів правопросвіти в сучасних умовах.

Моделі взаємодії юридичних клінік із суб’єктами публічної влади та адвокатури: теоретичний аналіз і практичний досвід

В. О. Підгородецький — 2026-05-30

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження моделей взаємодії юридичних клінік із суб’єктами публічної влади та адвокатурою в умовах трансформації системи надання правничої допомоги в Україні. Актуальність теми зумовлена зростанням потреби у правничій допомозі внаслідок повномасштабного збройного вторгнення, що спричинило суттєве навантаження на систему безоплатної правничої допомоги та активізувало роль юридичних клінік як суб’єктів правозахисної діяльності.
На основі інституціонального підходу обґрунтовано авторське визначення взаємодії юридичних клінік із зовнішніми суб’єктами як врегульованої організаційно-правової форми сталих відносин, спрямованих на забезпечення доступу до правничої допомоги, підвищення правової культури населення та формування практичних компетентностей здобувачів юридичної освіти. Запропоновано класифікацію моделей взаємодії юридичних клінік, зокрема виокремлено партнерську (мережеву), інтеграційну та професійно-орієнтовану (менторську) моделі, розкрито їх основні ознаки та функціональні характеристики.
Особливу увагу приділено аналізу практичного досвіду реалізації партнерської моделі на прикладі діяльності навчальної лабораторії «Юридична клініка» Державного податкового університету, що дало змогу продемонструвати ефективність мережевої взаємодії з органами публічної влади та громадськими організаціями. Досліджено специфіку взаємодії з адвокатурою, яка реалізується через поєднання освітньої та практичної складових, а також обґрунтовано доцільність використання концепції «клінічної спадкоємності» як механізму забезпечення наступності професійної підготовки правників.
Зроблено висновок про зростання ролі юридичних клінік як важливого елементу системи забезпечення доступу до правничої допомоги та необхідність подальшого нормативного і організаційного розвитку їх взаємодії з державними інституціями та адвокатурою.

Проблеми правового регулювання участі юридичних клінік у наданні безоплатної правничої допомоги

С. В. Пілюк — 2026-05-30

У статті досліджено проблеми правового регулювання участі юридичних клінік у наданні безоплатної правничої допомоги в Україні. Встановлено, що, попри фактичне здійснення юридичними клініками діяльності з надання безоплатної первинної правничої допомоги, вони не включені до переліку суб’єктів її надання, визначеного Законом «Про безоплатну правничу допомогу», що свідчить про фрагментарність нормативного підходу до їх правового статусу.
У роботі обґрунтовано, що юридичні клініки виконують чотири взаємопов’язані функції: освітню, соціальну, правопросвітницьку та функцію міжінституційної взаємодії, серед яких провідне значення мають освітня та соціальна. Освітня функція юридичних клінік проявляється у можливості створювати умови для набуття студентами професійних навичок у процесі роботи з реальними правовими ситуаціями. Соціальна функція юридичних клінік повинна виявлятись у сприянні реалізації права на безоплатну первинну правничу допомогу соціально вразливим верствам населення.
Доведено, що наявна законодавча модель стримує реалізацію соціальної функції юридичних клінік та обмежує їх потенціал у забезпеченні доступу до правничої допомоги. Традиційне доктринальне уявлення про рівнозначність освітньої та соціальної функцій юридичних клінік потребує уточнення. Хоча підготовка майбутніх юристів є невід’ємним складником їх діяльності, вона має похідний характер від основної, системоутворюючої мети – забезпечення доступу до безоплатної правничої допомоги. Лише через реальне надання такої допомоги формується практичний компонент юридичної освіти, а не навпаки.
Окрему увагу приділено аналізу можливостей співпраці юридичних клінік з органами місцевого самоврядування. Встановлено, що така взаємодія переважно має договірний, несистемний характер і не забезпечена належним нормативним регулюванням. Обґрунтовано доцільність переходу до інституціоналізованої моделі співпраці шляхом законодавчого її закріплення. Зроблено висновок, що удосконалення правового статусу юридичних клінік та їх включення до системи суб’єктів надання безоплатної правничої допомоги сприятиме підвищенню доступності такої допомоги, насамперед для соціально вразливих категорій населення.

Забезпечення доступу до правосуддя в європейських юридичних клініках: організаційно-правові моделі діяльності

М. В. Плотнікова — 2026-05-30

У статті досліджено роль юридичних клінік у забезпеченні доступу до правосуддя в європейських країнах через аналіз їх організаційно-правових моделей діяльності. Особливу увагу приділено впливу міжнародних організацій, зокрема Європейського Союзу, Ради Європи та ОБСЄ, на розвиток клінічної юридичної освіти та формування стандартів надання правової допомоги. Встановлено, що хоча нормативне закріплення діяльності юридичних клінік на міжнародному рівні є обмеженим, їх функціонування підтримується через рекомендації, програми та ініціативи, спрямовані на забезпечення ефективного доступу до правосуддя, особливо для вразливих категорій населення. У роботі проаналізовано діяльність окремих юридичних клінік, зокрема Університету Палацького в Оломоуці, Університету імені Адама Міцкевича в Познані та Університету Стратклайд, що дало змогу виокремити ключові напрями їх функціонування: надання безоплатної правової допомоги, правопросвітницька діяльність, підготовка студентів та наукова робота. Окремо в статті розглянуто процедури надання юридичних консультацій, взаємодію з громадськими організаціями та участь у міжнародних ініціативах, зокрема у формі «amicus curiae». Авторки обґрунтовують, що юридичні клініки поєднують освітню та соціальну функції, сприяючи підвищенню правової культури населення, формуванню професійних компетентностей студентів-правників і розширенню доступу до правової допомоги. Акцентовано на тому, що юридичні клініки забезпечують право на доступ до правосуддя в тому числі через виконання позначених вище функцій. Зроблено висновок, що діяльність юридичних клінік є важливим елементом механізму реалізації права на доступ до правосуддя, оскільки вони доповнюють державну систему правової допомоги, забезпечують інклюзивність правничих послуг та сприяють утвердженню принципу верховенства права.

Юридичні клініки як інституція правової освіти та правничої допомоги в умовах воєнного стану

К. С. Рогозіннікова — 2026-05-30

У статті здійснено комплексне дослідження юридичних клінік як важливої інституції сучасної правової освіти та дієвого механізму надання правничої допомоги населенню в умовах воєнного стану в Україні. Обґрунтовано, що в період збройної агресії та запровадження особливого правового режиму юридичні клініки набули особливого значення як осередки поєднання освітньої, правозахисної та соціальної функцій. Визначено, що діяльність юридичних клінік спрямована не лише на формування практичних професійних компетентностей майбутніх правників, а й на забезпечення доступу громадян до кваліфікованої первинної правничої допомоги, правової інформації та правопросвітницьких послуг.
Проаналізовано основні напрями трансформації діяльності юридичних клінік в умовах воєнного стану, серед яких запровадження дистанційних форм консультування, використання цифрових платформ комунікації, гнучка організація роботи студентів-консультантів і кураторів, зміна тематичного спектра звернень громадян, а також посилення взаємодії із органами державної влади, місцевого самоврядування, центрами з надання безоплатної правничої допомоги та громадськими організаціями. Встановлено, що в умовах війни суттєво зросла потреба населення у правових консультаціях щодо соціального забезпечення, трудових правовідносин, статусу внутрішньо переміщених осіб, відновлення втрачених документів, отримання компенсації за пошкоджене чи знищене майно, сімейних спорів, мобілізаційних обов’язків та захисту прав військовослужбовців та членів їх сімей.
Особливу увагу приділено освітній місії юридичних клінік, яка полягає у практико-орієнтованій підготовці здобувачів юридичної освіти шляхом набуття навичок консультування клієнтів, аналізу правових ситуацій, підготовки процесуальних та інших юридичних докумен¬тів, комунікації з різними категоріями осіб, дотримання стандартів професійної етики та принципів конфіденційності. Наголошено, що робота в юридичній клініці в умовах воєнного стану сприяє формуванню у студентів високого рівня правосвідомості, стресостійкості, відповідальності, здатності працювати в кризових умовах та орієнтації на суспільне служіння.

Робота юридичних клінік з ВПО з урахуванням травма-інформованого та жертва-орієнтованого підходів

А. С. Славко — 2026-05-30

Стаття присвячена аналізу діяльності юридичних клінік як важливого складника си-стеми надання безоплатної правничої допомоги внутрішньо переміщеним особам (ВПО) в умовах повномасштабної збройної агресії проти України. Авторки акцентують на тому, що масове внутрішнє переміщення населення створило безпрецедентний запит на системний правовий захист, із яким традиційні державні інституції не завжди здатні впоратися самотужки. У цьому контексті юридична клінічна освіта розглядається як подвійний інструмент: ефективна методологія підготовки майбутніх правників за принципом «навчання через дію» та дієвий механізм захисту прав вразливих груп населення.
У дослідженні детально проаналізовано правову природу юридичних клінік як структурних підрозділів закладів вищої освіти, що функціонують на перетині освітньої та правозахисної діяльності. Особливий наголос зроблено на тому, що робота зі спільнотою ВПО вимагає від студентів-клініцистів не лише глибоких знань національного та міжнародного права, а й оволодіння специфічними комунікативними навичками (soft skills) для взаємодії з людьми, які мають досвід травми.
Центральне місце в роботі посідає обґрунтування необхідності імплементації травма-інформованого та жертва-орієнтованого підходів у практику клінічної освіти. Спираючись на міжнародні стандарти, зокрема Керівні принципи ООН з питань внутрішнього переміщення та Ризькі принципи, авторки доводять, що комунікація з постраждалими має базуватися на глибокому розумінні психологічних та соціальних наслідків конфлікту.
Авторки пропонують структурувати взаємодію юридичних клінік з ВПО на засадах: участі (активне залучення клієнта до формування стратегії захисту), підзвітності (розуміння державних органів як носіїв обов’язків), недискримінації (забезпечення рівного доступу до допомоги), розширення можливостей (правова просвіта для самостійного захисту прав) та поваги до верховенства права. У висновках підкреслюється, що такий комплексний підхід дає змогу перетворити юридичну клініку на екологічний та безпечний простір, де майбутні юристи формують ціннісні орієнтири професійної етики, а постраждалі отримують якісну допомогу, що базується на повазі до людської гідності.

Цифрові інструменти як чинник підвищення ефективності діяльності юридичних клінік в умовах сьогодення

Т. І. Сухоребра — 2026-05-30

У статті здійснено комплексне дослідження цифрових інструментів як ключового чинника трансформації та підвищення ефективності діяльності юридичних клінік у сучасних умовах. Актуальність теми зумовлена необхідністю адаптації клінічної юридичної освіти до викликів воєнного стану, дистанційного формату навчання та загальнодержавної стратегії цифровізації правової сфери. Автор аналізує інформаційні технології не лише як технічні засоби, а як фундаментальну основу для забезпечення життєстійкості інституту юридичних клінік та розширення доступу громадян до правосуддя.
У межах дослідження особливу увагу приділено аналізу передового досвіду країн Європейського Союзу, зокрема Німеччини та Польщі. На прикладі цих країн показано, як впровадження внутрішніх баз даних, систем подвійного контролю (супервізії) та спеціалізованого програмного забезпечення для перевірки унікальності текстів дає змогу мінімізувати ризики порушення професійної етики та академічної доброчесності. Доведено, що цифрова прозорість менеджменту справ сприяє відповідальному ставленню здобувачів вищої освіти до виконання своїх обов’язків та гарантує високий рівень захисту персональних даних клієнтів.
Окремо висвітлено потенціал цифрових рішень у волонтерській та правопросвітницькій діяльності (Street-law). Обґрунтовано, що перехід до мультимедійних форматів подання правової інформації – створення інфографік, відеоінструкцій та використання інтерактивних платформ – дає змогу юридичним клінікам виходити за межі локального консультування та взаємодіяти з аудиторією у глобальному масштабі. Зроблено висновок, що системна інтеграція цифрових інструментів у щоденну практику юридичних клінік є невід’ємною умовою підготовки конкурентоспроможних правників та зміцнення правової спроможності територіальних громад у цифровому суспільстві.

Багатовимірна роль юридичної клініки університету у забезпеченні організації та ефективності її діяльності

А. А. Хребтова — 2026-05-30

У статті досліджено багатовимірну роль юридичної клініки університету у забезпеченні належної організації та ефективності її діяльності в умовах сучасних трансформацій правової системи та юридичної освіти. Обґрунтовано, що юридична клініка виступає не лише освітнім структурним підрозділом закладу вищої освіти, а й самостійним інституційним механізмом реалізації навчальної, соціальної, правозахисної, просвітницької та інноваційної функцій. Особливу увагу приділено аналізу нормативно-правових засад діяльності юридичних клінік в Україні, зокрема у контексті забезпечення доступу до правосуддя, розвитку системи безоплатної правової допомоги та впровадження медіації як альтернативного способу вирішення спорів.
Визначено, що ефективність діяльності юридичної клініки значною мірою залежить від рівня інтеграції теоретичної підготовки здобувачів освіти з практичною діяльністю, що реалізується через участь студентів у наданні правової допомоги під керівництвом викладачів-кураторів. Навчальна функція юридичної клініки полягає у формуванні у здобувачів освіти практичних навичок застосування норм права, розвитку юридичного мислення та здатності до вирішення реальних правових ситуацій. Важливим елементом є набуття досвіду професійної комунікації з клієнтами, роботи з юридичними документами та дотримання стандартів професійної етики. До того ж клінічна форма навчання сприяє розвитку відповідальності, самостійності та критичного мислення майбутніх юристів. Доведено, що юридична клініка сприяє формуванню професійних компетентностей майбутніх юристів, розвитку юридичного мислення, комунікативних навичок та дотримання етичних стандартів правничої професії.
У роботі також розкрито значення юридичних клінік як елементу соціальної відповідальності університету, що забезпечує правову підтримку вразливих категорій населення та підвищує рівень правової культури суспільства. Зроблено висновок про необхідність подальшого вдосконалення організаційних моделей функціонування юридичних клінік, розширення напрямів їх діяльності та посилення ролі у системі забезпечення доступу до правосуддя.

Юридична клініка як суб’єкт запобігання кіберзлочинності

К. О. Черевко — 2026-05-30

У статті досліджено роль та місце юридичних клінік закладів вищої освіти зі специфіч¬ними умовами навчання в загальній системі суб’єктів запобігання кіберзлочинності. Проаналізовано віктимологічний аспект кібершахрайства в умовах воєнного стану та визначено потенціал клінічної юридичної освіти як інструменту спеціально-кримінологічного запобігання. Особливу увагу приділено інтеграції спеціалізованих знань майбутніх кіберполіцейських у правопросвітницьку діяльність юридичної клініки. Запропоновано інноваційні форми взаємодії клініцистів із вразливими верствами населення з метою зниження рівня їхньої цифрової віктимізації.

Формування особистостей молодих юристів-екологів через програми юридичних клінік на прикладі Національного лісотехнічного університету

С. В. Шутяк — 2026-05-30

У статті досліджено еволюцію екологічного права України крізь призму клінічної юридичної освіти. Висвітлено наукові дискусії щодо статусу екологічного права як самостійної галузі та вагомий внесок наукової школи професора С. М. Кравченко у його становлення.
Проаналізовано вплив повномасштабного вторгнення на переосмислення ролі природних ресурсів та актуальність розробки нових методів оцінки шкоди довкіллю. Особливу увагу приділено практичній підготовці студентів Національного лісотехнічного університету України, яка бере приклад з першої такої інституції в Центрально-Східній Європі. Автор обґрунтовує необхідність подолання розриву між теоретичним «правом на папері» та практикою через залучення студентів до консультування, написання процесуальних документів та представництва інтересів у судах.
Розглянуто питання імплементації міжнародних стандартів, зокрема Орхуської та Еспо конвенцій, а також необхідність гармонізації законодавства з нормами ЄС щодо стратегічної екологічної оцінки. Доведено, що клінічна модель навчання є фундаментальною для формування нового покоління еко-юристів, здатних забезпечити сталий розвиток держави.

Титул і зміст Правничого часопису Донецького національного університету імені Василя Стуса

На шпальтах поточного номера опубліковані наукові здобутки фахівців у сфері права, що присвячені розробці важливих актуальних проблем у галузях теорії та історії держави і права, конституційного, міжнародного, цивільного, господарського, адміністративного права.

Макет Часопису (в повному форматі)

Тематична спрямованість журналу охоплює широке коло спеціально-юридичних і міждисциплінарних питань щодо творення права, його витоків та принципів, тлумачення і застосування, змісту правових інститутів різних галузей права, етичних стандартів правничої професії.